Міф 2





Ще весною я сприймав питання про спецслужби як жарт, але пізніше стало зрозумілим те, що це майже найпопулярніший міф про ресурс. На другому місці в списку він знаходиться лише тому, що базується на першому, вже сказаному міфі. Люди не розуміють, на які кошти існує сайт, тому шукають якийсь підступ. Спочатку я думав, що «спецслужбофобія» — відбиток своєрідної історії нашої країни, але пізніше виявилось, що подібна параноя декілька років назад відбувалася навколо популярних проектів у США.

Крім того, виявилося, що відсутність реклами — не головна причина «спецслужбофобії». Нещодавно великий російськомовний ресурс, ідейно подібний на ВКонтакті (Однокласники), також став мішенню для подібних підозр. Цей ресурс представляє собою спрощену версію ВКонтакті, яка рясно прикрашена рекламою. Не дивлячись на те, що Однокласники удвічі менший за кількістю переглядів сторінок, щомісячний прибуток наших колег від банерів, наскільки мені відомо, складає не менше мільйона доларів США. І все ж вони також стали предметом нападок конспірологів.

Тим не меньше: наскільки збережена особиста інформація користувачів? Яку роль відіграє держава в російському Інтернеті?

Будь-яка особиста інформація та переписка, яка зберігається в мережі, охороняється законом про таємницю особистого листування. Якщо власники ВКонтакті чи будь-якого іншого ресурсу такого роду передадуть особисту інформацію користувачів комерційним чи державним організаціям, то вони порушать не лише моральні принципи, а й закон. Єдиною умовою, при якій особиста інформація може бути розголошена — пред’явлення правоохоронними органами постанови суду, по якому передача такої інформації є необхідною для проведення розслідування.

Декілька разів ми отримували подібні судові рішення та дійсно допомагали розслідуванню (в одному випадку пропала дівчина, в другому мова йшла про вбивство). І я думаю, що це було абсолютно правильно і законно. Правда, такими випадками займається не ФСБ, як часто пишуть, а МВД чи прокуратура. Наскільки я знаю, ФСБ як організація займається розслідуванням випадків, які зв’язані з тероризмом чи спробами здійснити державний переворот. Чому серед всіх організацій, яким інтересні соціальні мережі, називають в першу чергу ФСБ, залишається для мене загадкою. Очевидно, ФСБ звучить більш серйозно, ніж МВД чи інша організація.

Часто говорять: якщо комусь з представників держави буде потрібно, вони зажадають, щоб їм надали доступ до конфіденційних даних корстувачів без всяких законних на те підстав, і творці Інтернет-ресурсів нічого не зможуть зробити.

Не думаю, що це так. Все-таки ми живемо вже не в Радянському Союзі. З рідких контактів з представниками виконавчої влади у мене склалося враження, що на високому рівні існує розуміння важливості зберігання комфортних умов для розвитку ІТ. Адже якщо хтось з представників почне створювати перешкоди в роботі російських Інтернет-проектів чи, припустимо, примусить закритися ресурс, подібний Контакту, то місце такого ресурсу рано чи пізно займуть західні сайти такого роду. В цьому випадку правоохоронні органи не зможуть користуватися рунетом, навіть маючи на те законні підстави при проведенні розслідувань.

Для абсолютної більшості людей міф про спецслужби явлається своєрідним способом потішити свою самозакоханість. Вони уявляють, що їх особиста інформація настільки важлива, що навіть спецслужби, яких цікавить боротьба з держпереворотами, прагнуть отримати доступ до неї.

Однак існують і ті, чиє занепокоєння дійсно оправдане в силу того, що вони регулярно займаються порушенням закону. Я хотів би звернутися до них. Якщо ви торгуєте зброєю чи наркотиками, розповсюджуєте дитячу порнографію або маєте відношення до організованої злочинної діяльності, не користуйтеся нашим сайтом. Видаліть аккаунт і ніколи не повертайтеся.

Автор: Павло Дуров (27 груд 2007)